Зеновій Щепановський: «Будував, будую і буду будувати!» («НОВА Тернопільська газета»)

У часи всезагальної скрути і смути завше повчально і корисно прислухатися до авторитетної думки, приглянутися, а як діє у цій ситуації досвідчена й мудра людина. За такий еталон «НОВА Тернопільська газета» обрала відомого не тільки в нашому краї будівничого, тернопільського Кирпу — Зеновія Васильовича Щепановського, інтерв'ю із яким пропонуємо Вашій увазі (стаття в «НОВІЙ Тернопільській газеті» від 03.12.08):

- Пане Зеновію, як відомо, світова криза особливо боляче зачепила банківську, металургійну та будівельну галузі. Як, зокрема, це позначилося на Вашій фірмі? Кажуть, у час, коли всі масово скорочують працівників, Ви, навпаки, набираєте? Розсекретьте, будь-ласка, нам цей феномен.

- Жодного феномена тут нема, але про це згодом. Спочатку хотів би сказати, що фінансову, а точніше, банківську кризу спровокували самі банки, і почалася вона ще два роки тому. Приховані ознаки цього процесу можна було бачити найперше в тому, як банки «щедро» роздавали так звані споживчі кредити. Це не могло обійтися без сумних наслідків. І, до речі, ті, хто розуміється у фінансах та політиці (політекономії), про це говорили, застерігали і навіть били на сполох, але більшість людей їх не почула або не хотіла почути. У результаті, як казав відомий політик, маємо те, що маємо, але не треба панікувати. Криза – це складно. Проте не смертельно. Зрештою, після спаду завжди настає підйом, і я думаю, що у нас до нового року, в крайньо¬му разі до весни, все більш-менш втрясеться, бо «наша» криза має свою специфіку. Власне, фінансова криза в Україні похідна від кризи політичної. Ви подивіться, Польща, яка незрівнянно більше, ніж ми, інтегрована у світову економіку, але ще має свою валюту — злотий (поки що не ввійшла в зону євро), практично від кризи не постраждала. Там працює вся депозитно-кредитна система. Більше того, нині Польща позичає гроші Ірландії, Ісландії для підтримки їхніх фінансових систем. А в Україні, яка в принципі ізольована і має власну валюту — гривню, все навпаки, все з ніг на голову. Чому? Та тому, що передусім бардак і вакханалія на владній та політичній верхівці, і поки там усе не вляжеться, доти нас буде трясти.

Тепер щодо «феномена» нашого підприємства. Справа в тому, що у нас працює потужна команда економістів-радників, тому ми прогнозовано ввійшли у так звану банківську кризу і продовжуємо роботу. Більше того, ми провели, на наш погляд, необхідну реформацію до нових умов і реструктиризували підприємство. Тепер це — корпорація «Укрбудінвест». Я є її президентом і до неї входить десять структурних підрозділів — самостійних підприємств, у тому числі і всім відома тернопільська фірма «Будівельник». Наразі у корпорації мають роботу півтори тисячі працівників, особливо це видно у день зарплати (сміється — авт.). Але у зв'язку з тим, що з'явилися нові структури, ми справді кадрово підсилюємося – беремо нових ініціативних, сучасних людей: архітекторів, кваліфікованих будівельників, інженерів.

- Все ж, чи знизилися нині у Вас темпи й обсяги будівництва, чи впала ціна на житло, чи зменшився попит?

- Темпів не збавляємо. Ціна не змінилася, бо подорожчали будматеріали. Дещо менше із зрозумілих причин продаємо сьогодні житла, але чогось критичного в тому нема. Зовні важко зрозуміти ваші стосунки з міською владою. Ви платите величезні податки у місцевий бюджет, а вам то не дають тих або інших дозволів, то навіть звинувачують у самозахопленні територій. Ось і недавній приклад: спочатку сесія міської ради надає під забудову земельну ділянку на Юності, а згодом відміняє своє рішення. Чим це пояснити? Самозахопленням територій ми не займаємося і ніколи не займалися. Земельне законодавство на цей рахунок суворе, а ми законослухняні, нормальні люди. Тому переважно на різних взаємовигідних умовах, купівлі-обміну беремо приватизовані земельні ділянки у приватних осіб або підприємців, які не можуть будувати. Щодо міської ради, то ми проблем тут не бачимо — співпрацюємо згідно з чинним законодавством. А ось що стосується земельної ділянки на вул. Юності, то тут справді виник незрозумілий прецедент. Причина, гадаю, в тому, що депутати не до кінця знають правду. «Замутили» цю проблему три-чотири «пристібали», які в своєму житті нічого для людей не зробили, ніде не працюють і не хочуть працювати, зате хочуть добре жити. Це вони вважають своєю політичною і громадською діяльністю. Ходять по місту і під виглядом громадської організації займаються вимаганням, беруть відкупні кошти і за рахунок цього існують. До моїх працівників також приходили. Нічого не отримавши, почали піднімати "хай", і депутати спонтанно повелися... Прикро, що цих «діячів» фінансово підтримує один із земельно-будівельних магнатів Тернополя. Причина — він сам захотів на тому місці збудувати ресторан і ще більший будинок. Та упевнений: час розставить усе по своїх місцях.

- У краї Вас люди знають не тільки, як талановитого господарника, аса будівельної справи, а й як мецената і благодійника, хоча Ви зовсім не афішуєте цього аспекту своєї діяльності. Чи означає, що у зв'язку з кризою соціальні питання Ви змушені будете закрити?

- Знаєте, мене і бабуся, і батьки вчили не бути захланним, скупим. Моє кредо – жити так, щоб не було соромно за безцільно прожиті роки. Це в моїй крові, це філософія мого життя. Тому в мій кабінет на вул. Миру в Тернополі щодня приходять дуже багато мешканців міста й області з різними проханнями, а також за порадами. Іноді тільки на це спілкування часу витрачаю більше, аніж на роботу. Звичайно, я фізично не в силі всім допомогти, хоча стараюся. Тому якось подумав і вирішив створити з цією метою окрему структуру — благодійний фонд «Самодопомога». Отож, незважаючи на кризу, ми не згортаємо, а навпаки — розширюємо діяльність у цьому напрямку. Сподіваюся тут на плідну співпрацю з усіма відповідними організаціями області.

- Де вважаєте, що могли б найкраще реалізувати себе - на високій державній посаді у Києві, області чи Тернополі?

- Посада оцінюється не по її «висоті», а по тому, чи керівник може їй відповідати і де може принести найбільшу користь людям. Поки що не можу нічого сказати про державну роботу. Я є в резерві, час покаже. А взагалі за своєю натурою і світобаченням я категорично аполітична людина. Моє покликання і справа мого життя – господарка. Тож я будував, будую і буду будувати, незважаючи ні на що.

- Над чим найбільше думає сьогодні президент корпорації "Укрбудінвест", які найближчі перспективи Вашої фірми?

- Наразі закінчуємо ремонт одного з офісних приміщень у Тернополі, на вул. Миру, 2а. На черзі – відкриття офісу корпорації в Києві. А взагалі роботи вистачає. В Україні будуємо понад 50 великих об'єктів. На жаль, через велику зайня¬тість цього року жодного разу не вдалося порибалити. Наступний рік прогнозую не легший. Маю дуже багато виробничих планів, але це вже окрема тема.

- Тоді дякуємо за розмову і до зустрічі. Успіхів Вам.

Новини